ВСТУП
З
утворенням незалежної Української
держави стратегічним завданням
реформування освіти стало, як зазначається
в Державній програмі «Освіта (Україна
XXI століття)», відродження й розбудова
національної системи освіти як
найважливішої ланки виховання свідомих
громадян, формування освіченої творчої
особистості, зміцнення її фізичного і
морального здоров’я.
Розвиток дитини
є основною складовою її виховання. Кожна
дитина індивідуальна, талановита та
особлива. Важливо лише створити передумови
та надати їй можливість проявити свої
природні задатки. Сприяти їх розвитку
та вдосконаленню.
Вдосконалення
особистості відбувається на основі
набуття практичного досвіду. Важливою
складовою якого є розвиток навичок
інтеграції та взаємодії із зовнішнім
середовищем.
Виховуючи
особистість, велику увагу слід приділити
вмінню дитини приймати самостійні
рішення, спілкуватися з однолітками,
діяти в нестандартних ситуаціях, мислити
креативно та швидко.
Одним
з методів розвитку та підготовки дитини
є її участь у тренінгах. Під час тренінгів
відбувається моделювання ситуацій,
надаються знання та розвиваються навички
дитини.
Участь
дитини у тренінгах дає змогу їй вільно
почуватися в життєвих ситуаціях, бути
впевненою, досягати успіхів у житті.
У практичній
діяльності загальноосвітньої школи
проблема активізації навчальної
діяльності молодших школярів є однією
з найактуальніших, оскільки саме в
процесі навчання відбувається розвиток
особистості. Вміле використання
інноваційних технологій для активізації
навчальної діяльності значно збагачує
навчально-виховний процес, підвищує
ефективність роботи кожного вчителя.
Інноваційні
технології
– це цілеспрямована система прийомів,
засобів організації навчальної
діяльності, що охоплюють увесь процес
навчання від визначення мети до отримання
результатів. Вони спираються на потреби
та інтереси учнів.
Отже,
необхідним є введення в навчальний
процес таких моделей навчання, які
органічно поєднуються із традиційними
формами та методами, легко застосовуються
на різних етапах уроку.
Розв'язання
поставленої задачі
- завдання інтерактивних технологій,
що передбачають навчальний процес за
умови активної взаємодії всіх учнів у
ході уроку в малих групах, де відбувається
розподіл ролей, чітке виконання обов'язків
учасників. За такої організації навчання
вчитель керує роботою кожного учня
опосередковано, через завдання, якими
спрямовує діяльність груп. Звідси ідеї
"активного навчання", "безпосереднього
досвіду", "персоналізації знань",
"права учня на турботу та увагу",
"необхідність створення атмосфери
відвертості та взаєморозуміння".
Згідно з таким підходом змінюється
зміст навчання, програма складається
відповідно до потреб та інтересів учнів;
навчальний процес структурується на
солідарній основі; вчитель виконує роль
консультанта та джерела знань, а не
контролера; постійно існує вибір
пізнавальної альтернативи, а сутність
навчання зводиться до накопичення
суб'єктивного досвіду.
Термін
«інтерактивний» (з англійської inter -
взаємний, akt - діяти) означає здатний до
взаємних дій, діалогу. Інтерактивне
навчання - це спеціальна форма організації
пізнавальної діяльності учнів, яка має
на меті створення комфортних умов
навчання, за яких кожний учень відчуває
свою успішність, інтелектуальну
спроможність. Це співнавчання,
взаємонавчання, де і учень, і вчитель є
рівноправними, рівнозначними суб'єктами
навчання, розуміють, що вони роблять,
рефлексують із приводу того, що вони
знають, уміють і здійснюють.
До
інтерактивних методів навчання, які
базуються на залученні і співпраці,
відносяться уроки-тренінги. Такі уроки
проходять енергійно, цікаво і продуктивно.
Важливою умовою формування знань, умінь
і навичок учнів є зацікавленість,
продуманість, добре організоване
дослідження, вивчення, повторення,
закріплення та узагальнення навчального
матеріалу.
На
уроках-тренінгах діти почувають себе
впевнено, вільно висловлюють свої думки
і спокійно сприймають зауваження, адже
вони є активними учасниками навчального
процесу. В атмосфері довіри та
взаємодопомоги легко робити відкриття,
усвідомлювати важливість здобутих
знань.
Слово
тренінг походить від англійського «to
train» , що означає «навчати, тренувати».
Тренінг – це водночас і цікаве спілкування,
і захопливий процес пізнання себе та
інших, і ефективна форма опанування
знань, розширення досвіду, і спосіб
формування вмінь та навичок.
Перші
тренінгові заняття були організовані
учнями К.Левіна в середині 1940-х років.
Учений стверджував, що більшість
ефективних змін у поведінці, настановах
людей відбувається в групах. Щоб виробити
нові форми поведінки, свої певні
настанови, людина повинна навчитися
бачити себе очима інших.
Сьогодні
в літературі і практичній діяльності
поняття «тренінг» трактується набагато
ширше, ніж кілька років тому. Розширення
меж використання терміна пов’язано
зі збільшенням діапазону цілей,більш
широкого, ніж розвиток компетентності
у спілкуванні.
Готуючись
до проведення тренінгу, викладач-тренер
має здійснити
велику підготовчу
роботу:
1)
визначити цілі та завдання тренінгу;
2)
розробити план-сценарій тренінгу;
3)
за потребою підготувати заздалегідь
учнів до проведення тренінгу (роздати
питання, що будуть розглядатися на
тренінгу, проблеми, які будуть
обговорюватися, літературу для
попереднього опрацювання тощо);
4)
здійснити
самопідготовку: продумати власні дії
щодо проведення інтерактивної взаємодії,
передбачити план обговорення проблеми
та можливі висновки, що зроблять учні,
спрогнозувати появу суперечних точок
зору та кінцевий результат роботи,
обрати час і форми узагальнення висновків,
продумати зворотний зв'язок та ін.;
5)
розподілити
ролі між учасниками, продумати активну
участь кожного;
6)
підготувати приміщення до проведення
тренінгу та необхідні матеріали
(медіапроектор, таблички, скотч, папір
для індивідуальних та групових вправ,
маркери, роздруковані матеріали для
вивчення тощо). Якість навчання суттєво
зростає, якщо учні мають хороші роздаткові
матеріали.
Важливим
фактором є підготовка матеріалів у тому
форматі, що легко читається, а саме:
• небагато
тексту;
• наявність
чітких схем замість деяких текстових
блоків;
• малюнки;
• можливість
робити помітки у цих матеріалах
На
уроках-тренінгах відбувається співпраця
- спільна діяльність для
досягнення
загальних цілей,
коли учні починають розуміти: вони
можуть досягти своїх особистих цілей
тільки за умови, що їхні товариші з групи
також досягнуть успіху. Успіх
кожного - це успіх групи.
Педагогу
слід усвідомлювати, що змістом такого
уроку є програмовий матеріал. Мета
- реалізація
навчальних цілей, загальний розвиток
учня, надання кожному з них оптимальної
можливості в особистісному становленні
й розвитку, розширення можливостей
самовизначення. Результат
- створення дидактичних умов для ситуації
успіху дитини у процесі навчальної
діяльності, збагачення її мотиваційної,
інтелектуальної та інших сфер.
Отже,
уроки-тренінги
- така
організація
навчального процесу,
за якої неможлива неучасть у процесі
пізнання: або кожен учень має конкретне
завдання, за виконання якого він повинен
публічно відзвітуватися, або від його
діяльності залежить якість виконання
поставленого перед групою завдання.
Навчання
молодшого школяра має бути цікавим,
радісним, але водночас повинно
забезпечувати глибоке засвоєння
навчального матеріалу. Необхідно
створювати ігрові моменти, що покликані
не розважати, а допомагати у навчанні.
Їх застосування залежить від рівня
засвоєння дітьми знань, умінь і навичок,
від ступеня складності завдань.
Якщо
ми правильно добираємо завдання,
створюємо ситуацію успіху, молодші
школярі раптом роблять відкриття: «Мені
подобається думати, дайте мені таке
завдання, щоб я поламав голову», тобто
зароджується інтерес до розумової
праці.
Не
кожна дитина активно включається в
роботу, не завжди навчальний матеріал
буває цікавим, отже, не всі учні висловлюють
свою думку.
Щоб
дати можливість кожному учню висловитись,
я його об'єдную в пару або групу з іншими
учнями. Разом вони починають працювати
і розвивати свої творчі здібності.
Уроки-тренінги
забеспечують підвищення комунікативного
аспекту навчання,
абстрактне
мислення, логічне мислення учнів. Процес
закріплення, повторення,
узагальнення
знань стає більш творчим, обдуманим.
Тому мова йде про оптимізацію навчання.
Оптимізація
- максимум
багатовимірний процес, відображений в
поступовій реалізації принципу,
критеріїв, алгоритму та впливу на
результат.
Тренінги
можуть використовуватися при вивченні
нового матеріалу, при закріпленні знань.
Сьогодні
дуже важливо для людини діяти ініціативно,
творчо в будь-яких обставинах – цей
соціальний запит відповідає потребам
дитини бути незалежним, щоб знати і мати
можливість використовувати свої
можливості.
Важливість
цієї теми є актуальною. Уроки-тренінги
дозволяють розвиватися учням у діяльності,
навчають дітей прагнути здобувати
знання, порівнювати, класифікувати,
вільно висловлювати думки.
На
цих уроках я вчу дітей принципам
співпраці, робити самоаналіз своєї
роботи та аналіз роботи інших учасників,
вчу слухати і чути, тому що від уваги
залежить результат роботи групи.
Я розробила і
провела тренінги на такі теми:
• «Ти
і твої друзі. Ставлення до самого себе
і до оточуючих»
• «Ніхто
не має права ображати людину. Права
дитини. Декларація прав дитини»
• «Чи
складно бути добрим?»
• «Як
знайти друга»
• «Знайомі
та незнайомці»
• «Уникай
небезпеки»
• «Як
поводитися за столом»
• «Харчування
та здоров'я»
• «Корисний
відпочинок»
• «Безпечне
довкілля. Безпека ігор та розваг»
• «Поведінка
в громадських місцях»
• «Вогонь
- друг. Вогонь - ворог. Дії під час пожежі»
На
деяких уроках я використовую елементи
уроку-тренінгу. Готуючись до уроків,
учитель має заздалегідь підготувати
необхідний дидактичний матеріал,
продумувати послідовність ігрових дій,
організацію учнів, тривалість кожного
етапу, контроль, підведення підсумків
і оцінювання.
Я
при підготовці інтерактивного уроку
дію за таким
алгоритмом:
► визначення
доцільності використання інтерактивних
прийомів саме на цьому уроці;
► ретельний
відбір та аналіз навчального матеріалу,
у тому числі й додаткового (тести,
приклади, ситуації, завдання для груп
тощо);
► планування
уроку - етапи, хронометраж, орієнтовний
поділ на групи, ролі учасників, запитання
та можливі відповіді;
► вироблення
критеріїв оцінювання ефективності
роботи груп, заняття;
► мотивація
навчальної діяльності шляхом створення
проблемної ситуації, наведення цікавих
фактів тощо;
► забезпечення
розуміння учнями змісту їхньої діяльності
та формування очікуваних результатів
під час оголошення, представлення теми;
► надання
учням необхідної інформації для виконання
практичних завдань за мінімально
короткий час;
► забезпечення
засвоєння навчального матеріалу учнями
шляхом інтерактивної вправи (на вибір
учителя);
► рефлексія
(підбиття підсумків) у різних формах -
індивідуальна робота, робота в парах,
групах, дискусія, у вигляді малюнків,
схем, графіків тощо.
Робочі
місця для учасників у приміщенні можуть
бути розташовані по-різному, але доцільно
уникати «аудиторного» та «шкільного»
стилів. Добре, коли стільці для учасників
розташовуються півколом - це сприяє
створенню неформальної атмосфери,
забезпечує можливість кожному бачити
всіх учасників тренінгу, підкреслює
рівнозначність позицій усіх учасників.
Це сприяє створенню атмосфери відкритості,
розвитку довіри, уваги та інтересу
учасників одного до одного.
Головне,
що забезпечує сприятливу атмосферу для
навчання у тренінговій групі, - це
правила, яких має дотримуватися кожний
учасник. Основні з них:
*
цінування часу;
*
увічливість;
*
позитивність;
*
розмова від свого імені;
*
добровільна активність;
*
конфіденційність;
* «стоп»;
* «піднята рука»;
* зворотний
зв'язок тощо.
Правила
приймаються на початку тренінгу всіма
учасниками групи і потрібні для того,
щоб кожний міг:
♦ працювати
в комфортних умовах;
♦ отримувати
інформацію самому й не заважати отримувати
інформацію іншим у зручний для кожного
спосіб;
♦ відверто,
без побоювань висловлювати свої думки;
♦ дозволити
собі спонтанні, попередньо не зважені
вислови, що наближатиме тренінг до
реального життя;
♦ бути
впевненим, що надану ним інформацію
використають тільки в інтересах
учасників.
Тренінг - це
одночасно:
-
цікавий процес пізнання себе та інших;
-
спілкування;
-
ефективна форма опанування знань;
-
інструмент для формування умінь і
навичок;
-
форма розширення досвіду.
Рухові
вправи є обов'язковою частиною будь-якого
тренінгу. Окрім того, що вони активізують
психофізіологічні процеси організму,
підвищують увагу учасників, сприяють
створенню невимушеної довірливої
атмосфери тренінгу, певні рухавки
демонструють людям форми й методи
фізичної активності, які варто
застосовувати в житті постійно.
Рухові
вправи можуть виконуватися в різних
формах :
-
у парах;
-
усіма учасниками групи, які стоять колом;
-
усіма учасниками групи, які хаотично пересуваються в приміщенні тощо.
Основне
завдання тренера
щодо рухавок - дати учасникам чітку
інструкцію та стежити за дотриманням
умов безпеки під час виконання вправ.
Структура
тренінгу
Вступна
частина тренінгу передбачає
вирішення таких завдань:
-
оцінка рівня засвоєння матеріалу попереднього тренінгу (отримання зворотного зв’язку). Зазвичай це відбувається у формі опитування (що найбільше запам’яталося чи сподобалося на минулому тренінгу) або перевірки домашнього завдання;
-
актуалізація теми поточного тренінгу і виявлення очікувань;
-
створення доброзичливої і продуктивної атмосфери (цей етап називають загальним терміном «знайомство». Він проходить у формі самопрезентації чи взаємопрезентації учасників тренінгу;
-
підтримання демократичної дисципліни у формі прийняття, уточнення або повторення правил групи.
Основна
частина тренінгу – кілька тематичних
завдань у поєднанні з вправами на зняття
м’язового і психологічного напруження.
В
основній частині тренінгу іноді виділяють
теоретичний і практичний блоки. Проте
цей поділ є досить умовним. Адже знання
(як уміння та навички) на тренінгу
здобуваються у процесі виконання
практичних завдань (міні-лекції у формі
бесіди, презентації, взаємонавчання,
робота в групах).
Заключна
частина тренінгу охоплює:
-
підведення підсумків;
-
отримання зворотного зв’язку за тематикою поточного тренінгу;
-
релаксацію і процедури завершення тренінгу.