Урок української мови 4 клас "Жовтий лист під ноги пада"

НАВЧАННЯ ПО-ІНШОМУ (НУШ) 3-А КЛАС 2020-2021 НАВЧ.РІК

Досягнення учнів 3-А класу ЗШ №10 в 2020-2021 навч. році (вересень-травень)

Досягнення учнів 2-А класу ЗШ №10 в 2019-2020 навч. році (вересень-травень)

НАВЧАННЯ ПО-ІНШОМУ 2-А КЛАС (НУШ) 2019-2020 Н.Р.

Інтегрований урок в 2-А класі Мої бажання та мрії

Тематичний день "Які зміни відбуваються в природі восени"

Наші досягнення у Новій українській школі 1-А клас 2018-2019 навчальний рік

Лінійка до Дня народження В.О. Сухомлинського

    Лінійка до Дня народження В.О. Сухомлинського

Тема: «Виховуй у собі людину – ось, що головне!»

Мета: ознайомити учнів з постаттю В.Сухомлинського, його творчим та життєвим шляхом; розвивати пам'ять, увагу; виховувати морально – етичні якості учнів, почуття людської гідності, повагу до батьків, однокласників, самого себе та повагу до творчості своїх земляків.

Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, ілюстрації , тексти оповідань і казок, виставка книг.

Хід лінійки:

Вчитель : Доброго дня дорогі учні, шановні вчителі. Ми раді вітати Вас на урочистій лінійці присвяченій відомому українському педагогу, вчителю, дитячому письменнику, поету та публіцисту – Василю Олександровичу Сухомлинському. А народився він на Україні. Саме тому нам, українцям, соромно не знати ім’я Василя Олександровича Сухомлинського

Сторінками біографії Василя Сухомлинського
Наші класні кореспонденти підготували повідомлення про життєвий і творчий шлях В.О. Сухомлинського.

1-й учень. В.О. Сухомлинський народився 28 вересня 1918р. в селі Василівка на Кіровоградщині у селянській родині. Батько керував трудовим навчанням у школі. Мати працювала у колгоспі. У сім'ї, крім Василя було ще троє дітей.

2-й учень. У сім'ї Сухомлинських дітям прищеплювали любов до книги. Особливо багато читав Василькові його дідусь. Помираючи, він передав свою бібліотеку онукові.

3-й учень. Ріс хлопчик жвавим і допитливим. Змалку любив малювати Василь був одним із кращих учнів школи. Після закінчення навчання у школі став студентом Полтавського педагогічного інституту. А згодом - учителем української мови.

4-й учень . У 1948 р. Василь Олександрович став директором Павлиської школи на Кіровоградщині і 23 роки там працював, написав 1500 казок для дітей, близько 50 книг та багато статей. Помер 2 вересня 1970р..

«Виховуй у собі людину – ось, що головне. Інженером можна стати за п’ять років, вчитися на людину потрібно все життя», – така головна настанова великого педагога, людини з глибокою, чистою душею, щирим відданим серцем – Василя Сухомлинського.

Усе життя В. Сухомлинський натхненно працював , творив, вчив та виховував. І ось, діставшись до зірок, він педагог – практик і письменник, публіцист та критик. Його найвідоміша праця була перекладена на тринадцять мов світу, а наукові праці відомі далеко за межі нашої країни.

Сказав мудрець:

Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай!

Лише в добро і вищу правду віра

Людина відрізняє від мавпи і від звіра.

Хай оживає істина стара –

Людина починається з добра!

Вчитель : Знати своє покликання – це джерело щастя. Щастя для В.Сухомлинського – це жити і невтомно працювати для дітей, заради дітей і з дітьми. Недарма його найвідоміша праця «Серце віддаю дітям». Коли ж запитували Сухомлинського, що найголовніше в його житті, він відповідав: «Любов до дітей». Щира любов до дітей і справжня педагогічна культура вважав педагог нерозривні. У творах для дітей автор намагався сіяти в душі зерна добра, людяності, вчив жити по – правді.

Вчитель : Ось, які поради, настанови залишив Василь Сухомлинський для підростаючого покоління:

1. У тебе будуть діти, пам’ятай: від того, як маленька дитина ставиться до птахів, квітів, дерев, залежить її ставлення до людей («Серце віддаю дітям»).

2. Пам’ятай, що у кожного народу є своя святиня – герої, які віддали життя за щастя людства («Листи до сина»).

3. Без будь – кого з нас Батьківщина зможе обійтися, але будь – хто з нас без батьківщини ніщо.

4. Пам’ятай, що Батьківщина – це твоя колиска, твій дім, джерело твого щастя.

5. Шануй і поважай матір і батька свого, які своєю працею і піклуванням несуть тобі радість.

6. Пам’ятай, що вони також мають право на радість.

7. Де б ти не був, не забувай про рідну домівку. Завжди пам’ятай про неї.

8. Бути добрими дітьми для своїх батьків означає приносити родину тільки мир і спокій, радість і щастя.

9. Не приносьте батькам тривоги, горя, прикрості, ганьби!

10. Турбота про мир і спокій в родині, про радість і щастя батьків повинна стати головним бажанням вашого життя.

Слово надається завучу з навчально – виховної роботи Пудич В.В.


Заповіді творчої особистості:


- Будь господарем своєї долі.


- Досягни успіху в тому, що ти любиш.


- Розвивай творчі здібності.


- Роби свій внесок у спільну справу.


- Будуй взаємини із людьми на довірі.


- Культивуй у собі сміливість.


- Піклуйся про своє здоров’я .


- Намагайся мислити позитивно.


Твори добро та будь завжди привітна,


Дитино! Ти в світ приходиш для добра.


Любов у серденьку, хай сонцем квітне.


Збагнути це тобі пора.


Вчитель : На цьому наша лінійка завершена. Дякуємо за увагу!

Бінарний урок

Вода – джерело життя 3-А клас 2017 рік

У бібліотеці 4-А клас презентація 2017 рік

Права дитини 4-А клас презентація 2017 рік

Презентація кольоротерапія "Енергія кольору" 3 клас

Презентація кольоротерапія "Сила кольору" 2 клас

Формування позитивної мотивації учнів до пізнавальної діяльності

Дана робота має на меті дослідження проблемного питання:

«Формування позитивної мотивації учнів до пізнавальної діяльності».

В ній висвітлюються наступні питання:

Формування позитивної  мотивації як фактору успіху навчальної діяльності молодших школярів

      Навчальна мотивація — це загальна назва процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного засвоєння змісту освіти, що залежить від рівня сформованості мотивації учіння школярів. Оскільки особистісно зорієнтоване навчання ґрунтується на положенні, що учень засвоює лише особистісно значущі поняття, то проблема формування мотивації учіння сьогодні є дуже актуальною. Успіх її розв'язання залежить від ступеня усвідомлення вчителем змісту понять навчальна мотивація, мотивація учіння та завдань виховання мотивації у певному дитячому віці, його вміння проектувати особистість в умовах навчально-виховного процесу.

      Особливості формування позитивної мотивації як фактора успіху навчальної діяльності школярів необхідно враховувати кожному вчителеві, якщо він  хоче працювати відповідно до нової філософії освіти, що розглядає учня як суб'єкт процесу навчання.

І. Теоретичні основи питання

     Сьогодні головна мета школи: формування конкурентоспроможної особистості. Перші кроки для досягнення цієї мети закладаються у молодшому шкільному віці, тому випускник 4-го класу повинен мати внутрішню спрямованість «Я можу вчитися» та внутрішню мотивацію «Я хочу вчитися». Це необхідні умови для продовження освіти у середній ланці.

      Чим вищим є рівень мотивації, чим більше чинників спонукають дитину до діяльності, тим більших результатів вона може досягти.

      Термін «мотивація» широко використовується у тих галузях психології, що досліджують причини та механізми цілеспрямованої поведінки людини у тісному зв'язку із здібностями, знаннями й навичками та їхню роль у забезпеченні успіху в діяльності, продуктивність якої визначається певною спрямованістю та змістом мотивів.

      Мотив — це те, що спонукає людину до дії, те, заради чого вона її здійснює. Цим терміном позначають низку факторів, що збуджують активність індивіда через його інтерес, цільові настанови, емоції, потреби, серед яких слід зазначити такі:

► потреба у пізнанні: бажання людини ставити питання й шукати на них відповіді;

► потреба у самовираженні, реалізація якої ґрунтується на знаннях, уміннях, навичках;

► потреба у самооцінюванні: порівняння себе з іншими та прагнення до самовдосконалення;

► потреба у соціальних зв'язках;

► потреба у безпеці: прагнення до стабільності й самозахисту;

► фізіологічні потреби.

     Перші чотири види потреб — основа для планування вчителем пізнавальної діяльності суб'єктів навчання з обов’язковим урахуванням  мотивів учіння.

     Слід уточнити зміст поняття «учіння» в контексті досліджуваного питання. Учіння — це цілеспрямований процес засвоєння знань, опанування певних навичок і вмінь на основі активної діяльності самого учня в єдності з поступовим набуттям теоретичного та практичного досвіду через навчальні дії, самоконтроль та адекватну мотивацію.

      Мотиви учіння — глибоко особистісна індивідуальна якість. Особливість цих мотивів полягає у тому, що вони безпосередньо пов'язані зі змістом та особистісною значущістю діяльності; якщо змінюється мотив, заради якого учень вчиться, то це принципово перебудовує і зміст його навчальної діяльності.

       Найважливішими зовнішніми та внутрішніми мотивами навчально-пізнавальної діяльності є:

♦ пізнавальний інтерес до нового, невідомого;

♦ мотив «саморозвиток»: бажання якомога більше знати та вміти, розвивати свій розум, підвищувати культурний рівень;

♦ мотив «досягнення»: бажання отримати гарні результати своєї діяльності;

♦ мотив «професійно-життєве самовизначення»: прагнення досягти вершин у майбутній професії;

♦ комунікативний мотив: бажання спілкуватися, співпрацювати, взаємодіяти;

♦ емоційний мотив;

♦ зовнішній мотив, пов'язаний з отриманням винагороди, схвалення від інших людей;

♦ мотив «позиція»: громадянська відповідальність за справу, почуття обов'язку.

       Отже, мотив — це реальне спонукання, що змушує людину діяти у певній життєвій ситуації і за певних умов.

        Під поняттям навчальна мотивація розуміють сукупність:

• зазначених зовнішніх та внутрішніх мотивів, що визначають ставлення учня до самого себе як до суб'єкта учіння та до оточення, яке організовує й реалізує цю діяльність;

• процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного засвоєння змісту освіти.

        Вивчення мотивації та її формування полягає у вихованні, мотиваційної сфери особистості учня, виявленні її реального рівня і можливих перспектив. Цей процес є цілеспрямованим, якщо вчитель періодично порівнює отримані протягом певного часу результати роботи з певного напрямку з тим рівнем, що передував формуванню.

        Навчальна мотивація визначається такими специфічними для цієї діяльності факторами:

·        самою освітньою системою; освітнім закладом, де здійснюється навчальна діяльність;

·        організацією освітнього процесу;

·        суб'єктними особливостями школяра (вік, стать, інтелектуальний розвиток, здібності, самооцінка, взаємодія з іншими учнями);

·        суб'єктними особливостями педагога і, насамперед, системою його ставлення до учня;

·        специфікою навчального предмета.

       Навчальна мотивація має п'ять рівнів:

► перший: високий рівень шкільної мотивації та навчальної діяльності; у таких дітей добре (в окремих випадках навіть дуже добре) розвинені пізнавальний мотив, прагнення якнайуспішніше виконувати не тільки всі запропоновані завдання, а й шкільні вимоги та вказівки вчителя; це сумлінні й відповідальні діти, які сильно переживають свої невдачі, що іноді мають місце;

► другий: достатня шкільна мотивація; учні задовільно можуть упоратися з навчальною діяльністю, мають пізнавальний інтерес; порівняно з дітьми першого рівня спокійніше ставляться до незадовільних оцінок, відзначаються нестабільною увагою, зниженням та підвищенням у налаштованості до навчання (від активної позиції до пасивної); цей рівень мотивації є середньою нормою;

► третій: позитивне ставлення до школи, але школа приваблює таких дітей здебільшого позанавчальною діяльністю; вони досить добре почуваються у школі, із задоволенням спілкуються з друзями, з учителями; їм подобається бути учнями, мати гарний портфель, ручку, пенал, зошити; пізнавальні мотиви в них сформовані недостатньо, і тому навчальний процес їх приваблює незначною мірою;

► четвертий: низька шкільна мотивація; такі діти відвідують школу неохоче, виявляють бажання пропускати заняття; на уроках часто займаються сторонніми справами, іграми; мають проблеми у навчальній діяльності, важко адаптуються до школи;

► п'ятий: негативне ставлення до школи, шкільна дезадаптація; такі діти мають не тільки труднощі у навчанні, а й проблеми у спілкуванні з однокласниками, вчителями; школа нерідко сприймається ними як вороже середовище; в окремих випадках деякі з них можуть виявляти агресію, відмовлятися виконувати завдання, дотримуватися тих чи інших норм і правил; часто у таких дітей спостерігаються нервово-психічні порушення.

       Мотивація навчання має багато аспектів, що змінюються і по-новому взаємодіють один з одним: суспільні ідеали, зміст навчання, його мотиви, мета, емоції, інтереси тощо. Тому становлення мотивації — це не просте збільшення позитивного чи негативного ставлення до навчання, а й ускладнення структури мотиваційної сфери та спонукань, що є її частиною, встановлення нових, зріліших, іноді суперечливіших, відносин між ними. Зазвичай аспекти мотиваційної сфери, як і складні діалектичні взаємини між ними, мають стати об'єктом керування вчителя.

II. Практична діяльність учителя щодо забезпечення адекватного мотиваційного компонента

      Досвід, помножений на чуйне ставлення до дитини, дає змогу багатьом учителям бути гарними діагностами, а саме: розуміти, які мотиви характеризують дії тих або інших дітей, визначати рівень навчальної мотивації, передбачати «зону найближчого розвитку»,— тобто проектувати особистість в умовах навчально-виховного процесу.

       Про мотиваційну готовність дітей 6—7 років до школи свідчить їхнє ставлення до навчання як серйозної суспільно значущої діяльності, емоційна схильність до виконання вимог дорослих, пізнавальний інтерес до навколишнього, бажання опанувати нові знання та вміння, готовність до нових обов'язків та відповідальності перед учителем і класом. Як свідчить практика, дуже важливо закріпити мотив відвідування школи. Тут багато що залежить від учителя, від того, як він ставиться до учнів.

       Практичні психологи виділяють п'ять видів таких стосунків:

• активно-позитивні,

• пасивно-позитивні,

• ситуативні,

• пасивно-негативні,

• активно-негативні.   

        Найсприятливішим, що забезпечує збереження і зміцнення мотиву відвідування школи, є активно-позитивний тип взаємодії, а найнегативнішим — активно-негативний. Саме через неправильні взаємини найчастіше починається втрата мотивації учіння школярів, іноді непоправна. Таким чином, серед багатьох завдань, які розв'язує вчитель, найскладнішими є ті, що пов'язані з педагогічним спілкуванням та спрямовані на формування і розвиток психологічно комфортних, ситуативно адекватних, безпечних для дитини взаємин з іншими людьми, виховання позитивних рис характеру, бажання та вміння вчитися.

       Залучаючи дітей до навчальної діяльності, учитель повинен чітко усвідомлювати, що учень може сприймати її як таку, що не відповідає його меті, намагатися уникнути її через неприємності, з якими він може зіткнутися під час цієї діяльності, виявляти до неї незначний інтерес або, навпаки, брати участь у ній із великим бажанням, адже вважає її цікавою та посильною.

      Тому у цьому напрямку педагогічної діяльності завданнями вчителя є:

♦ скрупульозно вивчати мотиваційну сферу учнів;

♦ розвивати позитивні мотиви, зважати на них під час планування навчальної діяльності;

♦ формувати нові мотиви, що здатні забезпечити підвищення якості навчальної праці.

     Ефективна реалізація цих завдань можлива за умови цільового використання таких прийомів стимулювання емоційно-позитивного впливу на мотиваційну сферу школярів:

• урахування їхніх інтересів і нахилів;

• підтримка успіхів;

• намагання зробити діяльність цікавою;

• схвалення здорового суперництва;

• застосування різноманітних ефективних методів організації пізнавальної діяльності;

• створення умов для вибору оптимальних форм діяльності як в урочний, так і у позаурочний час;

• надання учневі шансу проявитися;

• співпереживальна критика.

       Аналіз психологічних і дидактичних досліджень дав можливість виявити як сприятливі, так і несприятливі передумови для формування в молодших школярів позитивних мотивів учіння.

        Серед сприятливих у більшості дітей переважають:

·        позитивне ставлення до школи,

·        повна довіра вчителеві,

·        готовність сприймати і наслідувати,

·        гостра потреба у нових враженнях,

·        природна допитливість.

        Водночас відомо, що інтерес до навчання у дітей цього віку вкрай нестійкий, більшість із них не докладає вольових зусиль до подолання труднощів. Чимало першокласників тривалий час цікавиться лише зовнішнім боком шкільного життя, їх хвилює насамперед новизна становища; серед них є і такі, які з готовністю беруть участь у наслідувальних діях, але коли потрібно щось робити самостійно, очікують на підтримку вчителя, нервують, тобто працюють на уроці з бажанням тільки тоді, коли впевнені в успіху.

         Тому, зважаючи нате, що мотиваційна сфера є глибоко індивідуальною, у підході до її формування необхідно орієнтуватися не на молодшого школяра взагалі, а на ті різновиди ставлення дітей до навчання, що визначилися в певному класі.

         За психолого-педагогічними спостереженнями у кожному класі можна визначити щонайменше шість груп дітей зі своїм особистим ставленням до навчання. Як правило, майже половина учнів — «гарні виконавці». Вони з готовністю сприймають те, що говорить і показує вчитель. Їхня постійна навчальна настанова — уважно слухати і виконувати всі вказівки, незалежно від змісту діяльності. Ці діти на уроці уважні та старанні, але здебільшого безініціативні. Провідний мотив їхньої навчальної діяльності  опосередкований інтерес: прагнення порадувати батьків, завоювати авторитет серед однокласників, дістати похвалу вчителя. Засвоєння знань тут — лише засіб досягнення мети, що виходить за межі навчальної діяльності.

        Із перших днів навчання виділяються інтелектуальні лідери — діти з ін-телектуальною ініціативою, яскраво вираженим бажанням виявити своє ставлення до всього, що відбувається на уроці, розмірковувати над складною задачею, вправою. Вони уникають підказок, намагаються працювати самостійно, їм необхідно все помацати, перевірити, дослідити. Ці діти особливо жвавішають, коли вчитель запитує про щось незвично; розв'язання, як правило, спадає їм на думку одразу, і вони ледве стримуються, щоб його не вигукнути. Найчастіше вчителі називають 4—5 таких школярів у класі.

       Серед сильних учнів є діти, які інакше виявляють своє ставлення до на-вчальної діяльності. їхня зовнішня активність невелика і розум не такий швидкий, але вони майже весь час перебувають у стані розумового напруження; несподівано для всіх оригінально розв'язують задачі, вигадують вдалі загадки, доречно добирають слова, вміють знайти аналогію до вивченого в життєвих прикладах. Хоч за зовнішнім ставленням до навчальної діяльності вони помітно відрізняються від двох попередніх типів, але за мотивацією їх всіх можна об'єднати в одну групу. Адже найголовніше, що об'єднує цих школярів,— це інтерес до нового, потреба розібратися в ньому, засвоїти. Такі діти не бояться помилитися, їх більше цікавить саме процес навчання, ніж оцінка. Однак, це зовсім не означає, що вплив навчання на розвиток їх особистості теж однаковий.

         Поміж здібних дітей є і такі, які за рівнем розвитку могли б виконувати складні завдання, але не виявляють такого бажання. Їхню інтелектуальну пасивність учителі нерідко фіксують так: «Він (вона) міг би вчитися набагато краще, але не хоче, лінується».

        Серед молодших школярів також виділяється група дітей (приблизно 3-5 учнів у класі), які практично не можуть працювати самостійно. Вони по-різному проявляють себе і на уроці. Одні охоче слухають і жестами, мімікою показують, як «напружено» думають; підводять щоразу руку, але відповісти не можуть через забудькуватість. Такими дітьми керує не пізнавальний мотив, а прагнення бути як усі. Інші ж з цієї категорії школярів засмучуються, зіщулюються, коли розуміють, що робота їм не під силу; сидять дуже непомітно; для них головне, щоб учитель їх не займав, щоб якомога швидше завершився урок.

         У кожному класі є і пустуни, які вже не бояться виказувати негативне ставлення чи байдужість до роботи — навіть до такої, що потребує зовсім незначних розумових зусиль; пошук нових знань їх відверто не цікавить, а погані оцінки надовго не засмучують. Основне, що їх змушує вчитися,— вимога дорослих, а на уроці вони лише «присутні». Причини різняться: або незрілість дитини, або слабка підготовка, або глибока занедбаність. Однак, слід особливо зауважити, що «присутніх» за умови правильного підходу до них можна поступово довести до рівня виконавців.

        Дослідження психологів та досвід учителів свідчать, що на початку свого першого навчального року більшість 6-річних учнів надає перевагу дошкільним видам діяльності; крім того, залежно від рівня дошкільної підготовки в них дуже різниться ставлення до навчання, але протягом періоду адаптації до шкільного життя, несвідоме й нестійке, воно поступово у сприятливих умовах стає доцільним і цілеспрямованим.

      Отже, дбаючи про мотиваційний компонент уроку, учителеві необхідно ставити різну виховну мету щодо різних груп дітей.

      Найбільш значущою для ефективності навчальної пізнавальної діяльності є мотивація, що зумовлена інтелектуальною ініціативою. її сила — у зосередженості, захопленні роботою, у вольових зусиллях дитини, почутті задоволення від розумових операцій. Тому перебудова позиції вчителя у забезпеченні адекватного мотиваційного компонента полягає у створенні передумов для виховання позитивних рис характеру, бажання і вміння навчатися. Для того щоб виховати у маленьких школярів відповідне ставлення до навчання, більшість учителів звертається до почуттів обов'язку дитини «вчитися добре» і прагне зробити процес навчання цікавим, застосовуючи дві найважливіші пружини навчальної мотивації — «хочу» і «необхідно». Уміле, гуманне використання цих засобів є ефективним, але недостатнім, щоб сформувати в усіх молодших школярів стійкі пізнавальні інтереси, бажання самостійно мислити, зосереджено й цілеспрямовано працювати на уроці, тому що для розвитку повноцінної мотивації навчання потрібні середовище, що стимулює, і цілеспрямований вплив через систему педагогічних прийомів.

       Чим далі оновлюється початкова школа, тим очевиднішою у вихованні мотивації навчання є не перспективність опори лише на почуття обов'язку або на оцінку — бал як провідний мотив навчальної діяльності у понад половини маленьких учнів. Це зовсім не універсальні засоби, і надмірне, невміле їх використання зумовлює, як правило, протилежні дії учнів. Тому загальні умови педагогічного стимулювання необхідно поєднувати із застосуванням широкого діапазону методичних прийомів, що «прямо працюють» на мотиваційний компонент уроку.

        Розширити і цілеспрямувати мотиваційні стимули навчання — означає бути обізнаним із рушійною силою учіння школярів. Зрозуміло, що навчання полівмотивоване, тобто учнем керують залежно від ситуації різні мотиви, але серед них є визначальний — пізнавальний інтерес. Ось на нього і необхідно впливати. Щоб цей вплив був дієвим і різнобічним, слід подбати про належну організацію навчальної праці учнів на уроці та вдома і про забезпечення таких умов:

► збагачення змісту навчання особистісно орієнтованим цікавим матеріалом, а мислення — інтелектуальними почуттями;

► утвердження гуманного ставлення до всіх учнів, бачення в дитині особистості;

► задоволення потреб у спілкуванні з вчителями й однокласниками під час навчання;

► формування в кожної дитини адекватної самооцінки власних можливостей;

► схвалення та підтримка прагнення учня до саморозвитку та самовдосконалення;

► використання різноманітних засобів педагогічного сприяння, прогнозування ситуацій;

► виховання відповідального ставлення до навчальної праці.

      Для реалізації кожної з цих умов потрібна довготривала, узгоджена робота вчителя, вихователя і батьків.

—   Перш за все, необхідно відмовитись від спокуси все пояснювати зовнішнім впливом, сподіватися на швидкі зміни в мотивації учіння.

—   Організація навчання (зовнішні умови) лише опосередковано впливає на мотивацію учіння і не може бути негайним наслідком позитивних мотиваційних змін як за умови ізольованого використання одного, навіть дуже ефективного засобу, так і при їх (засобів) обумовленій сукупності.

       Необхідно долати шаблон у педагогічному мисленні — зводити складне до простого. Щодо формування мотивації учіння таке спрощення підштовхує невдумливого вчителя до поспішних висновків. Наприклад, не вивчив учень вірша — ледачий, ніяк не запам'ятає правило — не хоче вчитися, не виконує відразу вказівок вчителя — просто вередує. Намагання швидше «розкласти всіх по поличках» — «гарний» і «поганий» учень — мимоволі обмежує пошуки вчителем найточніших і найгуманніших засобів впливу на дитину. А цього професіонал ніяк не може собі дозволити.

Психолого-педагогічною наукою доведено, що молодший шкільний вік:

• є початком становлення мотивації учіння, від якого багато в чому залежить доля дитини протягом усього шкільного часу;

• має великі резерви формування мотиваційної сфери, які необхідно використовувати, щоб уникнути «мотиваційного вакууму» під час переходу до середньої школи.

    Тому, безумовно, зазначені вище особливості формування мотивації учіння початківців необхідно враховувати кожному вчителеві, якщо він хоче працювати відповідно до нової філософії освіти, що розглядає учня як суб'єкта процесу навчання.

Позакласне читання Тема: В.Сухомлинський «Сонце і сонечко» 4 клас

Тема: В.Сухомлинський «Сонце і сонечко»

Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів про життєвий і творчий шлях В.Сухомлинського; формувати уявлення  про  доброту, чуйність і уважність; вчити спостерігати, робити  висновки;  розвивати  діалогічне  та  монологічне  мовлення, комунікативну  компетентність учнів, вміння та навички виразного читання, використовуючи  засоби  виразності;  збагачувати  словник,  пам’ять, спостережливість,  уяву;  виховувати  любов  і  повагу  до рідного слова, бережне ставлення до природи.

Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського,  виставка оповідань письменника для дітей, виставка дитячих малюнків за творами письменника.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

Разом ми йдемо в країну знань

Ти зі мною в класі поруч стань

Повернись, обернись

І кожному посміхнись…

-         Тож нехай на нашому уроці пануватиме атмосфера доброзичливості, щирості, тепла і взаєморозуміння.

Девіз нашого уроку:

Дорогою добра в житті ступай,

Образи вмій прощати й люте зло.

Бо ти – людина, завжди пам’ятай.

Роби добро, щоб менше зла було!

О, пам’ятай , Людино, не забудь,

Що кожне серце має добрим будь!

ІІ. Актуалізація знань учнів.

1.     Мовна розминка. Чистомовка про дружбу.

 Чітко вимовляйте усі склади.

 Ас-ас-ас — в нас чудовий клас,

 Зі-зі-зі — усі ми друзі.

 Ем-ем-ем — нікого не підведем!

 Ім-ім-ім — нам весело усім!

2. Дихально-зорова вправа.

- Прочитайте слова на одному диханні. Знайдіть в них інші, які заховалися.

Посуд (суд)               весело (село)

Сервіз (віз)                 другий (друг)

Чудово (чудо)           просторий (сто)

Пряма (яма)               план (лан)                   

-         Які у вас виникають почуття, коли ви отримуєте подарунок?  

(Приємні, радісні, вдячності…)

-         Я хочу, щоб з таким настроєм ви отримували нові знання!

3.     Вірш «Осінь» (читають підготовлені учні)

Нині осінь нас чарує,

Неповторна, чарівна,

Різні барви нам дарує

І дивує нас вона.

Виглядає так казково

Восени і парк, і гай,

Розмаїттям кольоровим

Прикрашає осінь край!

4.     Інтерактивний прийом «Мікрофон»

-         Для мене осінь – це …

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

-         Щира усмішка, добре слово і хоча б краплинка тепла мають дуже велику силу. На сьогоднішньому уроці вони допоможуть нам пройти дорогою добра за мудрими і вічними творами В. Сухомлинського.

1.     Вступне слово вчителя.

-         Жив на свiтi педагог, учений, письменник Василь Олександрович Сухомлинський.  Вiн дуже любив дітей і написав для них багато-багато оповiдань та казок про ласкаве сонечко та м’яку травичку, про працелюбних мурашок i веселого метелика, про зайчика-хвалька та голосистого півника, про ласкаві маминi руки i добру бабусю.

Вiн писав казки про доброту, бо сам був доброю людиною i дуже хотів, щоб ви, дiти, виросли добрими, чуйними, працьовитими.  Вiн писав казки про доброту, бо сам був доброю людиною i дуже хотів, щоб ви, дiти, виросли добрими, чуйними, працьовитими ...

-         Що ви знаєте про В.Сухомлинського?

-         Які казки В.Сухомлинського ви читали?

1-й учень: Василь Олександрович Сухомлинський  народився 28 вересня 1918р. в селі Василівка  на Кіровоградщині у селянській родині. Батько керував трудовим навчанням  у школі. Мати працювала у колгоспі. У сім'ї, крім Василя було ще троє дітей.

2-й учень: У цій родині дітям прищеплювали любов до книги. Особливо багато читав Василькові  його дідусь. Помираючи, він передав свою бібліотеку онукові.

3-й учень:  Ріс хлопчик жвавим і допитливим. Змалку любив малювати Василь був одним із кращих учнів школи. Після закінчення навчання у школі став студентом Полтавського педагогічного інституту. А згодом - учителем української мови та літератури.

4-й  учень: У 1948 р. Василь Олександрович став директором Павлиської школи  на Кіровоградщині і 23 роки там працював, написав 1500 казок для  дітей, близько 50 книг та багато статей. Помер 2 вересня 1970р.. 

Вчитель: В.О.Сухомлинський говорив: «Казки — це свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови». Отже, казка дає нам ключик до розуміння багатьох світових тайн. Її простота, доступність, допомагають донести до нас глибоку мудрість народу.

2.     Актуалізація знань учнів.

-         З яким твором ми познайомимось допоможуть вам відгадки.

Відкривайте оченята,

Досить спати, досить спати –

Рано-рано у віконце

Заглядає тепле… (Сонце)

Ця червона намистинка

Має крильця у краплинках,

Невеличка, гарна дуже,

Упізнай її, мій друже —

На твою долонечку

Прилетіло…(сонечко).

2.1.         Інтерактивний прийом «Асоціативний кущ»

-         З яким словом асоціюється слово Сонце?

Сонце – це радість, тепло, життя, зірка, світло, енергія, краса, …

2.2.         Кольоротерапія. Жовтий колір (презентація).

2.3.         «Кошик запитань»

-         Що ви знаєте про Сонце? (Сонце – це джерело світла і тепла на Землі.)

-         Якої воно форми?

-         Якого кольору? (Жовтого,але іноді буває червоного)

-         Яке воно? (Яскраве, сліпуче)

-         Коли сонце дужче гріє: опівдні, вранці чи ввечері?

-         Чи видно сонце, коли небо затягнуте хмарами?

-         Якщо небо закрито хмарами чи світить воно?

-         У яку пору року Сонце гріє найтепліше?

-         А яке сьогодні сонце?

(Усміхнене, радісне, ласкаве, пекуче, жарке, веселе...)

-         Що ви знаєте про  сонечко (божу корівку)?

(Сонечка живуть від 1 до 2 років.

У світі їх існує більше 4 тисяч видів.

У західній культурі, сонечко є одним із символів удачі.

 Сонечка є активними з весни до осені.

У зимовий період впадають в сплячку.

Під час зимової сплячки, сонечка збираються в групи, що складаються з тисяч або навіть мільйонів комах.

Божа корівка летить зі швидкістю 24 км/год.)

Вчитель: Так, Сонце – дуже гаряча розпечена куля, і якщо наблизитися до неї, то одразу ж згориш. Серед великої кількості планет і зірок Сонце – найтепліша і найяскравіша зірка. За тисячі кілометрів воно посилає промені, а разом з ним – тепло і життя іншим планетам, всьому живому.

3.        Фізкультхвилинка.

Встало вранці ясне сонце,

Зазирнуло у віконце.

Ми до нього потяглися,

За промінчики взялися.

Будем дружно присідати,

Сонечко розвеселяти.

Встали-сіли, встали-сіли,

Бачте, як розвеселили.

-         Сонце впливає на все життя на Землі. Кожен рік завдяки Сонцю на Землі виростають тисячі видів рослин, які годують тисячі видів тварин.

Крім того, від висоти Сонця над Землею залежить зміна пір року: зими, весни, літа, осені. Від його висоти над Землею протягом доби залежить кількість тепла, яке сонце посилає на Землю вранці, вдень, увечері.

4.        Читання казки В.Сухомлинського «Сонце і сонечко»

Восени заховалось Сонечко під корою дерева. Спить собі комашка, не страшні їй ні морози люті, ні вітри студені. Спить Сонечко, і сниться йому теплий сонячний день, легенька хмарка на блакитному небі, яскрава веселка.

Серед зими трапилась тепла сонячна днина. Тихо в лісі, вітру немає. Нагріло Сонце міцну кору. Жарко стало Сонечкові. Прокинулась комашка, солодко позіхнула, визирнула з-під кори. Хотіла вже було розправити крильця й полетіти, та Сонце застерегло:

– Не вилазь, Сонечку! Сховайся у свою теплу постіль. Рано тобі ще літати – загинеш. Мої промені теплі, та мороз підступний – уб’є тебе. Ще будуть і завірюхи, й вітри холодні, й морози тріскучі.

Сонечко послухалось доброго слова. Подихало свіжим повітрям і залізло знову в свою теплу постільку.

5.        Бесіда за прослуханим оповіданням; учні висловлюють свої думки, що до оповідання.

-         Про яку пору року  йде мова у тексті?

-         Хто головні герої казки?

-         Що снилося Сонечку?

-         Яка подія відбулася взимку?

-         Що порадило Сонце Сонечку? Чому?

-         Чому вчить нас ця казка?

6.        Складання асоціативного куща .

-         З яким словом ви  асоціюєте слово  «доброта»?

-         Перед вами таблиця. На ній ви бачите слова.

Уважність, ненависть ,співчуття, злість ,байдужість ,піклування, заздрість, милосердя, жадібність, любов, чуйність , хитрість.

-         Знайдіть слова, які символізують добро.

(Діти вибирають з таблиці слова і створюють асоціативний кущ).

-         В таблиці ще залишились слова , що символізують вони?

(Відповіді дітей)

ІV. Підсумок уроку.

1.     Гра «Розсипанка»

Скласти частини прислів’їв.

Від теплого слова і лід розмерзає.

Хто людям добра бажає, той сам собі має.

Не одяг красить людину, а добрі діла

З добрим дружись, а лихих стережись.

Добре слово дім будує, а лихе  руйнує.

-         Дайте відповіді на такі запитання: «Що я знаю, умію, ціную?»

-         Хто з вас знає дитячу пісеньку про сонечко?

-         Який настрій у вас на кінець уроку?(відповіді учнів)

-         Я всім дякую за урок, за ваше старання і наполегливість.

Вчитель: У житті  потрібно не тільки чекати на гарні вчинки від інших, але й віддавати тепло своєї душі оточуючим. Адже людина живе для того, щоб творити добро. Тож творіть  добро просто так і воно повернеться до вас сторицею!